Головна » Український радіологічний журнал УРЖ » 2018, том XXVI, випуск 3

УРЖ 2018, том XXVI, випуск 3

titul

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 139

УДК 616.441-006.6-085.849.19-039.3

ОКСАНА ІВАНІВНА СОЛОДЯННИКОВА, ДАНУТА ЛЮЦІАНІВНА САГАН, ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ ТРАЦЕВСЬКИЙ, ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА ДАНИЛЕНКО, ВІКТОРІЯ ЛЕОНІДІВНА ТУРИЦИНА

Національний інститут раку МОЗ України, Київ

МІКРОКАРЦИНОМИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ: ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ТА МОНІТОРИНГУ

Проведено ретроспективний аналіз лікування та моніторингу групи пацієнтів з мікрокарциномами диференційованого раку щитоподібної залози (ДРЩЗ). Для оцінки результатів терапії хворих після хірургічного лікування з приводу мiкрокарцином ДРЩЗ, яким проводили радіойодотерапію (РЙТ) в поєднанні із супресивною гормонотерапією L-тироксином і тільки супресивна гормонотерапія, було проведено аналіз ефективності комплексної терапії у 153 хворих віком 19–70 років (12 чоловіків, 141 жінка). Встановлено, що наявність у 16,2% хворих на мікрокарциноми ДРЩЗ при патогістологічному і у 5,2% при сцинтиграфічному дослідженні ознак метастазування в регіонарні лімфатичні вузли потребує обов’язкового проведення у цієї категорії пацієнтів післяопераційної діагностичної сцинтиграфії з 131I для вирішення питання про проведення РЙТ.

Ключові слова: мікрокарцинома щитоподібної залози, диференційований рак щитоподібної залози, радіойодо-терапія, супресивна гормонотерапія.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 142

УДК: 616.692.-053.2: 616-008.9.616-001.28

ОЛЕКСІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ КАМІНСЬКИЙ, ОЛЬГА ВАСИЛІВНА КОПИЛОВА, ОЛЬГА АРКАДІЇВНА СТЕПАНЕНКО, ЛЕСЯ ОЛЕКСІЇВНА ЦВЄТ, КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА ГРИЩЕНКО

ДУ«Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», Київ

АСОЦІАТИВНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ТИРЕОЇДНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ТА СТАНОМ ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ У ДІТЕЙ, ЯКІ НАРОДИЛИСЯ ВІД БАТЬКІВ, ОПРОМІНЕНИХ УНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС

Мета роботи. Визначити взаємозв’язок між структурно-функціональними змінами в прищитоподібних залозах та тиреоїдною патологією у дітей, які народилися від батьків, опромінених унаслідок аварії на ЧАЕС.

Матеріали і методи. Проводилося клінічне, гормональне та ультразвукове обстеження щитоподібних (ЩПЗ) та прищитоподібних залоз (ПЩПЗ). Обстежено 142 дитини віком 12–17 років, які народилися від батьків, опромінених унаслідок аварії на ЧАЕС. Визначався вміст гормонів у сироватці крові — тиреотропний гормон гіпофіза (ТТГ), вільний тироксин (FT4), антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ), антитіла до пероксидази (АТПО), визначався рівень 25-гідроксивітаміну D (25 (OH) D). Ультрасонографію щитоподібних та прищитоподібних залоз проводили на апараті Logiq-100.

Результати. Обстеження стану ЩПЗ та ПЩПЗ досліджуваних дітей, які народилися від батьків, опромінених унаслідок аварії на ЧАЕС, показало наявність тиреоїдної патології: дифузний нетоксичний зоб I–II ст. у 73,2%, хронічний аутоімунний тиреоїдит у 19,7%, вузловий зоб у 7,1%. Первинний гіпотиреоз встановлено у 11 (39,2%) дітей, субклінічний гіпотиреоз у 12 (11,5%). Ультрасонографічні дослідження прищитоподібних залоз визначили їх збільшення у 32,5% дітей, які мешкають на територіях, забруднених радіонуклідами. Серед обстежених з верифікованим діагнозом хронічний аутоімунний тиреоїдит у всіх було виявлено збільшення ПЩПЗ, що підтверджує наше припущення щодо наявності взаємозв’язку між імунозапальними захворюваннями ЩПЗ та станом прищитоподібних залоз. Дослідження рівня 25-гідроксивітаміну D показало, що в усіх дітей зі збільшеними ПЩПЗ відмічався недостатній рівень цього показника, що обумовлює його корекцію.

Висновки. Результати ультразвукового дослідження ПЩПЗ визначили пріоритетність групи дітей, які мешкають на радіоактивно забруднених територіях (у 26,4% дітей відмічалось збільшення ПЩПЗ більш ніж на 10 мм). При дослідженні рівня 25 (ОН) D у сироватці крові встановлено його низький рівень 12,29 ± 1,24 нмоль/л, що свідчить про ризик нестачі споживання і може призводити до порушень у стані здоров’я нащадків, які народилися від батьків, опромінених унаслідок аварії на ЧАЕС.

Ключові слова: прищитоподібна залоза, тиреоїдна патологія, діти, аварія на ЧАЕС.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 146

УДК: 616.36-006.6-089.843-073.916

МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ ТКАЧЕНКО1, ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ КОРОЛЬ1,2

1 Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ

2 Київська міська клінічна лікарня № 12

РОЛЬ РЕНОСЦИНТИГРАФІЇ У ХВОРИХ НА ГЕПАТОЦЕЛЮЛЯРНИЙ РАК, ЩО ЗАСТОСОВУВАЛИ ІМУНОСУПРЕСИВНУ ТЕРАПІЮ ПІСЛЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ПЕЧІНКИ

Мета роботи. Визначити діагностичну роль динамічної реносцинтиграфії в загальному комплексі методів обстеження хворих на гепатоцелюлярний рак (ГЦР) після трансплантації печінки, які застосовували імуносупресивну терапію.

Матеріали та методи. Реносцинтиграфію виконували у динамічному режимі після внутрішньовенного введення 99mTc-пентатеху з розрахунку 0,7–1,0 МБк/кг із наступним розрахунком цифрових параметрів, що відображають секреторно-екскреторну функцію нирок.

Результати. У 2013–2017 рр. за допомогою реносцинтиграфії було обстежено 168 пацієнтів, хворих на ГЦР, яким виконано трансплантацію печінки. У групі пацієнтів, що приймали циклоспорин, спостерігалось вірогідне пригнічення показників функціональної активності паренхіми та секреторно-екскреторної функції нирок (р < 0,05) у порівнянні з групою хворих, що застосовували в післяопераційному періоді такролімус. Після терапії такролімусом була досягнута стабільна довготривала функція печінкового трансплантата, а також не було виявлено ознак хронічної нефротоксичності.

Висновки. Реносцинтиграфія є чутливим методом динамічного моніторингу оцінки ефективності післяопераційного лікування хворих на ГЦР та патогенетичного коригування імуносупресивної терапії.

Ключові слова: реносцинтиграфія, трансплантація печінки, імуносупресивна терапія.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 150

УДК 616.441-006.6:616-076.5:[546.15:615.849.2]

ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА ЗЕЛІНСЬКА, АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ КВАЧЕНЮК, ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА КУЛІНІЧЕНКО, ГАННА ЯКІВНА УСТИМЕНКО, ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ БОЖОК

ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

РАДІОЙОДОРЕЗИСТЕНТНІ МЕТАСТАЗИ ПАПІЛЯРНОГО РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ЯК ПРОЯВ ВНУТРІШНЬОПУХЛИННОЇ ФЕНОТИПІЧНОЇ ГЕТЕРОГЕННОСТІ

Явище внутрішньопухлинної фенотипічної гетерогенності може стати джерелом мультифокального росту та причиною неефективного лікування злоякісних пухлин.

Мета роботи. Дослідження явища фенотипічної гетерогенності (відмінність цитологічних та імуноцитохімічних характеристик тиреоцитів) у пунктатах папілярних карцином та їх метастазів (радіойодорезистентних та радіойодочутливих).

Матеріали та методи. Цитоморфологічні та імуноцитохімічні дослідження з використанням моноклональних антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну, антигену проліферуючих клітин, цитокератину 17 проводили на матеріалі тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії 45 первинних папілярних карцином та їх метастазів, виявлених до операції та на матеріалі 65 метастазів, виявлених в післяопераційному періоді (45 — радіойодорезистентних метастазів, 20 — радіойодочутливих).

Результати. Ми виявили ознаки фенотипічної гетерогенності (відмінність цитологічних та імуноцитохімічних характеристик тиреоцитів) між пухлинними осередками одного і того самого хворого в 14 % папілярних карцином з метастазами та в 70 % пацієнтів з багаторазово метастазуючими папілярними карциномами з тенденцією до зниження диференціювання тиреоцитів та втрати радіойодочутливості від первинної папілярної карциноми до метастазів.

Висновки. Проведена робота демонструє можливість визначення цитологічних та імуноцитохімічних ознак фенотипічної внутрішньопухлинної гетерогенності в пунктатах, що є основою раннього доопераційного прогнозування агресивної поведінки тиреоїдних папілярних карцином та розвитку особливих терапевтичних підходів до таких пухлин.

Ключові слова: щитоподібна залоза, папілярна карцинома, матеріал тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії, радіойодорефрактерні метастази, фенотипічна гетерогенність, внутрішньопухлинна гетерогенність, субклони.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 154

УДК 616.441-006.5-073.916

І. В. НОВЕРКО, В. Ю. КУНДІН, М. В. САТИР

ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України», Київ

СЦИНТИГРАФІЯ З 99mTC-ПЕРТЕХНЕТАТОМ В ДІАГНОСТИЦІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АВТОНОМІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Мета роботи. Вивчення можливостей застосування і ефективності сцинтиграфії з 99mTc-пертехнетатом у діагностиці функціональної автономії щитоподібної залози (ЩЗ).

Матеріали і методи. Обстежено 53 пацієнти з функціональною автономією ЩЗ.

Заздалегідь усім пацієнтам був виконаний стандартний діагностичний алгоритм, що включає фізикальне обстеження, визначення рівня тиреотропного гормона (ТТГ), Т3 і Т4 вільного, антитіл до рецепторів ТТГ у крові, а також УЗД ЩЗ.

Сцинтиграфія 99mTc-пертехнетатом була проведена усім пацієнтам. Радіофармпрепарати (РФП) вводили активністю 185–370 МБк (5–10 мКі) болюсно в ліктьову вену. Дослідження виконували на гамма-камері Infinia-HawkeyeTM. Візуально визначали розташування ЩЗ, її величину, форму, чіткість контурів; розподіл РФП, наявність і локалізацію патологічного осередку, його величину, форму, контури, інтенсивність накопичення 99mTc-пертехнетату, присутність аберантної тканини. Крім того, проводили напівкількісний аналіз, при якому оцінювали коефіцієнт відносного накопичення 99mTc-пертехнетату в осередку в порівнянні з навколишньою тиреоїдною тканиною (фоном). При оцінці функціональної активності ЩЗ визначали час максимальної фіксації препарату в кожній з часток, а також в патологічному осередку.

Результати. У 51 пацієнта (96,2 %) з одновузловим токсичним зобом на сцинтиграмі візуалізувалася картина захоплення РФП автономно функціонуючим вузлом з пригніченням поглинання препарату контралатеральною часткою ЩЗ різного ступеня вираженості. У 2 пацієнтів (3,8 %) з багатовузловим токсичним зобом (двома автономними вузлами в обох частках ЩЗ) сцинтиграфічно визначалося інтенсивне захоплення РФП в автономно функціонуючих вузлах з пригніченням поглинання препарату в навколишній тиреоїдній тканині. При відносно невеликих розмірах вузлів (до 3 см) на сцинтиграмах визначалося рівномірно знижене накопичення 99mTc-пертехнетату контралатеральною часткою ЩЗ: при великих вузлах (більше 3 см) препарат накопичувався виключно у вузлі, залишкова тиреоїдна тканина РФП не накопичувала. Типова сцинтиграфічна картина «токсичної аденоми» спостерігалася у 42 (79,2 %) пацієнтів.

Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про високу діагностичну значущість сцинтиграфії з 99mTc-пертехнетатом в діагностиці вузлової патології ЩЖ, визначенні характеру вузлового токсичного зоба, а також в оцінці функціональної активності тиреоїдної тканини.

Ключові слова: вузловий зоб, токсична аденома, функціональна автономія щитоподібної залози, сцинтиграфія, 99mTc-пертехнетат.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 158

УДК 615.849.2:616-006.6-033.2

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА ФІРСОВА1, ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ КЛЮСОВ2, НІНА ІВАНІВНА ПОЛЯКОВА2, ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА КАЩЕНКО2

1 Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Київ

2 Київський міський клінічний онкоцентр

ЗНАЧЕННЯ МАРКЕРА РЕЗОРБЦІЇ TRAP-5b У ЛІКУВАННІ МНОЖИННОЇ КІСТКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ МЕТОДОМ СИСТЕМНОЇ РАДІОНУКЛІДНОЇ ТЕРАПІЇ

Мета роботи. Провести аналіз змін показника резорбції TRAP-5b при плануванні та на етапах застосування курсів системної радіонуклідної терапії у хворих з множинною кістковою патологією.

Матеріали і методи. Проаналізовано десять історій хвороби пацієнтів із множинними метастазами в кістки: 8 – раку простати та двох хворих на рак молочної залози.

Результати. Виявилося, що тільки у одного пацієнта із множинними кістковими метастазами раку простати відмічено підвищений рівень маркера кісткової резорбції — 7,86 Од/л перед проведенням курсу радіонуклідної терапії. У решти хворих, як чоловіків, так і жінок, рівень маркера кісткової резорбції перед проведенням системної радіонуклідної терапії був у межах референтних значень. До того ж, результати остеосцинтиграфіїі ПЕТ/КТ свідчили про множинні кісткові вогнища з різним ступенем ураження, і у відсотках, і в значенні показника SUV, що може бути результатом відповіді кісткової системи на специфічне лікування (бісфосфонатна і гормональна терапія, хіміотерапія, променева терапія).

Висновки. Маркер bone TRAP-5b не може бути єдиним орієнтиром при плануванні курсів системної радіонуклідної терапії. Враховуючи багаторівневі зміни в кістковій системі, необхідно здійснювати ком плексне визначення маркерів кісткового ремоделювання для оцінки та прогнозування пухлинної дисемінації. Ключові слова: кісткові метастази, маркер резорбції TRAP-5b, радіонуклідна терапія.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 162

УДК 612.824:616-073.916-073.4-8:616.831-005.4-005.5

ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА НОВІКОВА1, МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ НІКОЛОВ2, СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ МАКЕЄВ1, СТАНІСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ КОВАЛЬ1, ЛІДІЯ ЛЬВІВНА ЧЕБОТАРЬОВА1, МАРИНА ВАСИЛІВНА ГЛОБА1

1 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України», Київ

2 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

ЗМІНИ МОЗКОВОГО КРОВОТОКУ ЗА ДАНИМИ СЦИНТИГРАФІЧНИХ ТА УЛЬТРАЗВУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНОЮ ІШЕМІЄЮ У ВЕРТЕБРАЛЬНО-БАЗИЛЯРНОМУ БАСЕЙНІ

Мета роботи. Дослідити можливість та доцільність застосування методики кількісної оцінки мозкового кровотоку за даними ОФЕКТ з 99mTc-HMPAO у хворих із хронічною ішемією у вертебрально-базилярному басейні.

Матеріали та методи. Досліджено 14 пацієнтів із хронічною ішемією у вертебрально-базилярному басейні. Пацієнти розподілились на підгрупи за сонографічними критеріями наявності (І група) чи відсутності структурних змін у хребтових артеріях (ІІ група). Кожна група складалась з 7 хворих. Аналізували дані ультразвукових досліджень судин шиї та голови й результати сцинтиграфічних досліджень головного мозку з 99mТс-НМPAO. Об’ємний мозковий кровотік (ОМК) за даними сцинтиграфічних досліджень розраховували за методом N.A. Lassen та на основі розробленого оригінального методу, що розглядає мозок як протокову систему. Обробка та аналіз сцинтиграфічних даних виконувалась у розробленому програмному забезпеченні «ScintiBrain» (SB).

Результати. Показано, що в середньому ОМК пацієнтів І групи відрізняється від ІІ групи: в 1,82 ± 0,06 рази для ОМКSB та 0,95 ± 0,04 для ОМКLassen. Це свідчить, що ОМКLassen не показав достовірної різниці між двома групами, хоча в І групі пацієнтів загальний кровотік за даними УЗ суттєво знижений. Відмічається кореляційний взаємозв’язок між ОМК за даними ультразвукових та сцинтиграфічних досліджень, що розраховувався за оригінальним методом.

Висновки. Отримані результати дозволяють охарактеризувати ступінь вираженості церебральної гіпоперфузії у пацієнтів із хронічною ішемією у вертебрально-базилярному басейні. Впровадження у практику поєднання нейровізуалізуючих та ультразвукових досліджень дозволяють виявити особливості церебральної та реґіонарної перфузії.

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, головний мозок, об’ємний мозковий кровотік, ОФЕКТ, 99mTc-HMPAO, хребтова артерія, сонна артерія, дуплексне сканування магістральних судин голови.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 168

УДК 616.345-006.6:616.36-006.6-033.2

ГАЛИНА ВАСИЛІВНА ЛАВРИК

Національний інститут раку МОЗ України, Київ

ПРОМЕНЕВІ МЕТОДИ В ОЦІНЦІ ДІАГНОСТИЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ОПЕРОВАНОЇ ПЕЧІНКИ (РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Мета роботи. Оцінити візуальні, структурні та гемодинамічні зміни в печінці після хірургічного лікування пацієнтів з приводу метастатичного колоректального раку.

Матеріали і методи. Проведено та проаналізовано результати (УЗД, СКТ, МРТ) досліджень у 112 пацієнтів, які перебували на обстеженні та лікуванні в Національному інституті раку після виконаних оперативних утручань на печінці різного обсягу. В усіх пацієнтів виявлено процес у печінці метастатичного (МТС) характеру. В анамнезі колоректальний рак (КРР) із локалізацією пухлини в різних відділах товстої кишки. Діагноз первинної злоякісної пухлини верифіковано гістологічно — аденокарцинома G2–G3.

У 27 (24,1%) пацієнтів резекція печінки поєднувалась із видаленням первинної пухлини, у 48 (42,8%) — як другий етап лікування при синхронних МТС, у 37 (33,9%) — у разі рецидиву основного захворювання у печінку (метахронні МТС).

У структурі оперативних утручань переважали анатомічні (67,8%) резекції; серед них у 31,5% — сегментарні, у 28,9% — секторальні резекції, у 26,3% — гемігепатектомії. Паренхімозберігальні резекції печінки виконано в поєднанні з анатомічними та з радіочастотною абляцією.

Результати.У післяопераційному періоді при дослідженнях печінки відмічено локальне зниження ехогенності/щільності/інтенсивності паренхіми в зоні операції, по окружності печінки та в піддіафрагмальному просторі з наявністю вільної рідини. Зміна типового анатомічного краю резекції з переважанням нерівності, втягнутості чи горбистості було розцінено як результат формування післяопераційного рубця та гіпертрофічних процесів. Розміри дефектів та деформацій контуру характеризують обсяг видалених сегментів. Принциповою різницею зображень печінки після розширених резекцій є зміна судинної будови кукси як наслідок видалення елементів паренхіми в комплексі з судинними структурами печінки. Конфігурація ВВ та її гілок є підтверджуючим критерієм при визначенні виду резекції.

Результати проведених динамічних досліджень печінки демонструють, що після завершення регенеративних процесів та відновлення обсягу паренхіми, достатньої для збереження виконання основних функцій, паренхіма печінки повністю відновлює свою початкову структуру у разі безрецидивного післяопераційного періоду.

Висновки. Застосування комплексу променевих методів досліджень та проведеного діагностичного моніторингу прооперованої печінки з приводу метастатичного ураження дозволило оцінити анатомічні особливості та визначити основні післяопераційні зміни резектованого органа.

Ключові слова: метастази колоректального раку, променеві методи дослідження, діагностичний моніторинг, операції на печінці.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 179

УДК: 618.14-006.6: (612.172.2+159.9.072)

НАТАЛІЯ ЕДУАРДІВНА ПРОХАЧ

ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України», Харків

ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ КОМБІНОВАНОМУ ЛІКУВАННІ У ХВОРИХ НА РАК ТІЛА МАТКИ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Мета роботи. Визначення особливостей прояву психосоматичних порушень на етапах комбінованого лікування у хворих на рак тіла матки із різними типами вегетативної регуляції.

Матеріали і методи. Обстежено 54 хворих на рак тіла матки I–II стадій (T1b-cN0M0 —T2a-bN0M0) на 3 етапах комбінованої терапії: до початку всіх видів протипухлинного лікування, після радикальної операції та після променевої терапії. Для оцінки ступеня вираженості психосоматичних розладів використовували опитувальник QLQ-C30. Аналіз варіабельності серцевого ритму проводили за допомогою діагностичного комплексу Спектр+. Отримані результати опрацьовували з використанням пакета програм STATISTICA 6.0 (русифікована версія).

Результати. За індексом напруження та величиною дуже низькочастотного компонента спектра (VLF) усіх хворих було розподілено на 6 груп. У пацієнток проаналізовано якість життя та прояви психосоматичних порушень на етапах комбінованої терапії. Після закінчення лікування у хворих зі значним дисбалансом автономних і центральних впливів встановлено найнижчий рівень якості життя та найвищу вираженість психосоматичних розладів порівняно з хворими інших груп.

Висновки. У пацієнток із істотним дисбалансом симпатичних та парасимпатичних впливів очікується найгірший прогноз щодо розвитку психосоматичних порушень високого ступеня вираженості після комбінованого лікування.

Ключові слова: рак тіла матки, комбіноване лікування, психосоматичні порушення, типи вегетативної регуляції.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 185

УДК 616.441-006.6:616.155.3:615.849.2

ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА ЗАМОТАЄВА, НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА СТЕПУРА, МИКОЛА ДМИТРОВИЧ ТРОНЬКО

ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

ЛЕЙКОЦИТАРНИЙ СКЛАД ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ХВОРИХ НА ТИРЕОЇДНИЙ РАК ПІСЛЯ РАДІОЙОДОТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РЕКОМБІНАНТНОГО ЛЮДСЬКОГО ТИРЕОТРОПІНУ (ТИРОГЕНУ)

Мета роботи. Порівняти вплив йоду-131 на лейкоцитарний склад периферичної крові у хворих на рак щитоподібної залози (РЩЗ) за різними підходами лікування радіойодом: з використанням препарату «Тироген» та на фоні гіпотиреозу.

Матеріали і методи. Проведено визначення лейкоцитарного складу крові у двох групах хворих на диференційовані форми РЩЗ: перша група — 29 осіб, які отримували радіойод на фоні застосування препарату «Тироген», та друга — 35 пацієнтів, яким радіойодотерапію проводили за умов відміни прийому тиреоїдних гормонів (у стані гіпотиреозу). Всі обстежені не мали віддалених метастазів. Дослідження проводили напередодні введення йоду-131 та через 6 днів, 1 і 6 місяців після радіойодотерапії. Використовували венозну гепаринізовану кров, яку забирали у хворих натще. Загальну кількість лейкоцитів і лейкоцитарну формулу визначали загальноприйнятими методами.

Результати. Під час проведення радіойодотерапії у хворих на тиреоїдний рак з використанням препарату «Тироген» помірні зміни лейкоцитарного складу крові спостерігаються лише в ранній строк — на 6-ту добу. Навпаки, введення лікувальних активностей радіойоду на фоні гіпотиреозу спричинило значні порушення клітинного складу крові протягом усього періоду обстеження хворих, з максимальним рівнем змін через один місяць після введення ізотопу.

Висновки. У хворих на РЩЗ при застосуванні препарату «Тироген» у терапії радіоактивним йодом ступінь порушень лейкоцитарного складу крові суттєво менший, і показники відновлюються швидше. Це може бути зумовлено зниженням рівня радіаційного опромінення клітин периферичної крові.

Ключові слова: рак щитоподібної залози, радіойодотерапія, рекомбінантний людський тиреотропін (тироген), гіпотиреоз, лейкоцитарний склад периферичної крові.

Повний текст

 

ЛЕКЦІЇ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 190

УДК 616.124.2:616.127:612.176

МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА САТИР, АНДРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ ХОХЛОВ, ВІКТОРІЯ ВАЛЕРІЇВНА КУНДІНА, ІРИНА ВАСИЛІВНА НОВЕРКО, МАКСИМ ВАДИМОВИЧ ШИМАНКО

ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України», Київ

ЗАСТОСУВАННЯ СТРЕС-ТЕСТІВ ПРИ СЦИНТИГРАФІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ ПЕРФУЗІЇ МІОКАРДА

Резюме. Для візуалізації структурних порушень коронарних артерій застосовуються рентгенівська КТ, МРТ та селективна коронарографія (як «золотий стандарт»). Для визначення функціонального стану міо карда залежно від стану коронарного кровотоку (КК) на рівні мікроциркуляторного русла виконують міо кардіосцинтиграфію (МСГ). Інформативність МСГ підвищується при збільшенні навантаження на міо кард, коли підвищується його потреба в кисні та включаються механізми регуляції КК. Для виявлення порушень регуляції КК використовуються стрес-тести, що збільшують потребу міокарда в кисні — тест з дозованим підвищенням фізичного навантаження (ергометрія) і фармакологічні проби з вазодилататорами і симпатоміметиками. У статті розглянуті механізми стрес-тестів, показання та протипоказання до їх виконання, побічні ефекти.

Методом вибору для визначення порушень КК є ергометрія. В другу чергу застосовують проби з вазодилататорами, симпатоміметиками.

Ключові слова: перфузія міокарда, регуляція коронарного кровотоку, ергометрія, фармакологічні тести з вазо-дилататорами і симпатоміметиками.

Повний текст

 

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 196

УДК 616-073.916:616.9-002

СТАНІСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ КОВАЛЬ1, СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ МАКЕЄВ1, МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ ЛЕВЧЕНКО2, ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА НОВІКОВА1

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України», Київ

ВЦРХ КЛ «Феофанія», Київ

РАДІОНУКЛІДНА ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЬНИХ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ

Огляд літератури на окремих прикладах коротко висвітлює основні показання до застосування, переваги, недоліки та деякі технічні аспекти проведення радіонуклідної візуалізації запальних та інфекційних уражень із застосуванням лейкоцитів, мічених 111In-оксином/99mTc-HMPAO, 67Ga-цитрату, 18F-FDG та 99mTc-(V) DMSA.

Ключові слова: радіонуклідна діагностика запальних/інфекційних уражень, лейкоцити, мічені 111Inоксином/99mTc-HMPAO, 67Ga-цитрат, 18F-FDG, 99mTc-(V)DMSA.

Повний текст

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 200

УДК: 615.37:616-006

П. П. СОРОЧАН, А. С. ДУДНІЧЕНКО, І. А. ГРОМАКОВА, Н. Е. ПРОХАЧ, I. С. ГРОМАКОВА

ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України», Харків

ЗАСТОСУВАННЯ В ОНКОЛОГІЇ ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНИХ Т-ЛІМФОЦИТІВ, ЩО ЕКСПРЕСУЮТЬ ХИМЕРНІ АНТИГЕННІ РЕЦЕПТОРИ

В огляді узагальнено клінічний досвід застосування CAR T-клітинної терапії у хворих із неходжкінською лімфомою, хронічним лімфоцитарним лейкозом, гострим лімфобластним лейкозом і солідними пухлинами. Описано проблеми на шляху CAR T-клітинної терапії солідних пухлин та токсичні ефекти імунотерапії. 

Ключові слова: імунотерапія, CAR T-клітини, онкологія.

Повний текст

 

ДИСКУСІЯ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 208

УДК: 616.61-002.3-053.2: [616.61-008-073.6

В. Ю. КУНДІН

ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України», Київ

СЦИНТИГРАФІЧНА СЕМІОТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК

У статті представлена сцинтиграфічна семіотика в радіонуклідній візуалізації нирок, таких як синдром уродинамічних порушень, синдроми дифузних та вогнищевих змін паренхіми нирок, синдром склеротичних змін паренхіми та змін в чашково-мисковому комплексі. Проаналізовані сцинтиграфічні синдроми при запальних захворюваннях нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит), гіпоплазії нирок, гідронефрозі, сечокам’яній хворобі, міхурово-сечовідному рефлюксі та при хронічній нирковій недостатності.

Ключові слова: радіонуклідна діагностика, семіотика, уродинаміка, дифузні та вогнищеві зміни паренхіми нирок, чашково-мисковий комплекс.

Повний текст

 

ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 213

УДК 616.441-006.6:615.849.1-036.85

ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ГРАБОВСЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ ВЛАДИМИРОВ

КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова», Дніпро

ВИПАДОК ВИКОРИСТАННЯ 131І У ЛІКУВАННІ ЕКСТРАТИРЕОЇДНОГО РОСТУ ФОЛІКУЛЯРНОГО РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Описано випадок пізньої діагностики диференційованого раку щитоподібної залози у пацієнта 67 років. У 2015 р. йому було проведено оперативне лікування з приводу об’ємного утворення нижньої щелепи. При гістологічному та імуногістохімічному дослідженнях була встановлена тиреогенна природа процесу. При скануванні з використанням 120 МБк 131І виявлені ділянки його накопичення в правих відділах нижньої щелепи, 8–9-го грудних, 4–5-го поперекових хребців, крижовій кістці. Після онкоконсиліуму була проведена тиреоїдектомія — фолікулярна аденома; встановлено діагноз — захворювання щитоподібної залози, фолікулярна форма, рТ 0рN0M0. Надалі пацієнт отримав 5 курсів радіойодотерапії з використанням 6000 МБк 131І. У динаміці відзначається зменшення інтенсивності накопичення індикатору в осередках ураження. Постійно спостерігався високий рівень тиреоглобуліну, що свідчить про відсутність радіойодорезистентності. Складність випадку обумовлена тяжкою діагностикою раку, пов’язаною з нетиповою картиною екстратиреоїдного росту пухлини, що призвело до тривалого лікування пацієнта з відносно великим променевим навантаженням та інвалідизації пацієнта.

Ключові слова: диференційований рак щитоподібної залози, радіойодотерапія.

Повний текст

 

ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

НА ДОПОМОГУ ЛІКАРЕВІ-ПРАКТИКУ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 215

УДК 616.441-006.5:615.849.2-039.76

ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ГРАБОВСЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ ВЛАДИМИРОВ

КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова», Дніпро

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ 131І У ЛІКУВАННІ ТИРЕОТОКСИЧНИХ СТАНІВ У КЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМ. І. І. МЕЧНИКОВА»

Мета роботи. Проведення аналізу використання ізотопу йоду 131I для радіойодотерапії дифузного токсичного зобу (ДТЗ). Визначення критеріїв вибору методів контролю якісної діагностики після проведеного лікування.

Матеріали і методи. Проаналізовано 12 паперових історій хвороби та внесено до електронної бази даних інформацію про перебіг захворювання, характер проведеного лікування з використанням 131I. Статистичну обробку проводили методами непараметричної статистики за допомогою пакета програм Statistica Basic Academic 13 for Windows.

Результати. Хворі на ДТЗ після проведеної радіойодотерапії проходять контрольне сканування на залишковій активності через місяць. Сканування через 4 та 10 місяців із використанням 4–8 МБк 131I. Контрольні УЗД щитоподібної залози та визначення рівня тиреоїдних гормонів щомісяця.

За результатами контрольних спостережень було виявлено, що ефект лікування задовільний у всіх пацієнтів: об’єм щитоподібної залози зменшився у 100% випадків. Еутиреоїдний стан був досягнутий у 10 пацієнтів, гіпотиреоїдний — у 2 пацієнтів. Через місяць, за даними УЗД, зменшення об’єму щитоподібної залози становило від 6 до 15%. Через 4 місяці — 23–130%, через 10 місяців — 27–145%.

Рецидиву гипертиреоїдного стану протягом 3 років не зафіксовано в жодного пацієнта.

Висновки. Радіойодотерапія як високоефективний неінвазивний метод повинна більш широко впроваджуватись у медичну практику для лікування тиреотоксичних станів при дифузному токсичному зобі. Необхідно напрацьовувати стандарти визначення оптимальних лікувальних доз залежно від розмірів щитоподібної залози, рівня тиреоїдних гормонів та стадії захворювання.

Ключові слова: тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб, радіойодотерапія.

Повний текст

 

НА ДОПОМОГУ ЛІКАРЕВІ-ПРАКТИКУ

ОСВІТА

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 219

УДК 616.441-006.6:615.849-036

ДМИТРИЙ СЕРГЕЕВИЧ МЕЧЕВ1, ОЛЕГ ВЛАДИМИРОВИЧ ЩЕРБИНА1, ЮЛИЯ ПЕТРОВНА СЕВЕРИН2, ВАЛЕНТИНА ВЛАДИМИРОВНА АНДРЕЕВА3

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

2 Киевский городской клинический онкологический центр

3 Национальный институт рака МЗ Украины, Киев

МАСТЕР-КЛАСС 25-ЛЕТНЕЕ НАБЛЮДЕНИЕ ЗА БОЛЬНЫМИ ПАПИЛЛЯРНЫМ РАКОМ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ, ЛЕЧЕННЫМИ РАДИОАКТИВНЫМ ЙОДОМ

Резюме. В виде мастер-класса приведены данные анализа долгосрочных (до 25 лет) наблюдений за больными высокодифференцированным раком щитовидной железы (РЩЗ), которых лечили радиоактивным 131І. Приводится как пример история болезни (25 лет мониторинга) пациентки и обсуждаются трудности и проблемы, которые возникают при данном анализе, в зависимости от факторов риска — прогностических факторов.

Даны рекомендации для дальнейшего развития этой очень актуальной для клинической онкологии проблемы мониторинга больных РЩЖ.

Ключевые слова: высокодифференцированный рак щитовидной железы, 131І-терапия, мониторинг больных, прогностические факторы, история болезни.

Повний текст

 

ОСВІТА

ІНФОРМАЦІЇ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 223

Резолюція науково-практичної конференції Українського товариства радіаційних онкологів за участі міжнародних фахівців «Актуальні питання радіаційної онкології в Україні»
(20–21 червня 2018 р., м. Вінниця)

Повний текст

 

ПАМ’ЯТІ

2018, том XXVI, випуск 3, сторінка 224

ВІКМАН ЯН ЕДУАРДОВИЧ (1958–2018)

Повний текст

Соцмережі

Новини та події

Український Радіологічний Журнал

Фотоархів

Grigoriev

С.П. Григор’єв

Дивитись архів