Головна » 2011, том XIX, випуск 1

УРЖ 2011, том XIX, випуск 1

ЗМІСТ

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 5

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

М.І. Спузяк, Ю.А. Коломійченко, О.П. Шармазанова, С.М. Спузяк, І.В. Лапонін

Особливості рентгенологічної картини ротаційного підвивиху атланта та його ускладнень у дітей віком від 3 до 16 років

Мета роботи: Вивчення особливостей рентгенологічної картини ротаційного підвивиху атланта у віковому аспекті.
Матеріали і методи: Проаналізовано рентгенограми шийного відділу хребта в двох проекціях, прицільні знімки крізь відкритий рот та функціональні рентгенограми 84 пацієнтів віком 3-16 років, які перебували на лікуванні в дитячому травматологічному відділенні клінічної багатопрофільної лікарні №17 Харкова і яких було поділено на 6 вікових груп. Дослідження проводили на апараті Integron 10. Для оцінки змін використовували як візуальний аналіз, так і метричні вимірювання.
Результати: При аналізі клінічних даних відзначено, що скарги були однотипними: біль, вимушене положення голови, обмеження рухів. Більшість постраждалих складали дівчинки. До 44 % пацієнтів вже мали в анамнезі подібну клінічну симптоматику.
Аналіз рентгенологічної картини показав асиметрію бічних мас атланта, зміни осі в шийному відділі хребта, наявність спондилолістезу, розширення превертебральних м'яких тканин, віялоподібне розходження задніх дужок C1-C2, нерівномірну висоту суглобових щілин у бічних атланто-аксіальних суглобах і наявність артрозу різного ступеня.
Висновки: Ротаційний підвивих атланта зустрічається частіше в дівчинок. Його прямі ознаки — асиметрія бічних мас атланта, розширення суглобової щілини суглоба Крювельє. Існують і непрямі ознаки: нерівномірна висота суглобових щілин бічних атланто-аксіальних суглобів, віялоподібне розходження задніх дужок C1-C2. Ускладненням ротаційного підвивиху є прояви артрозу, що прогресують з віком, наявність ротаційного підвивиху, спондилолістезу, зміни осі й наявність артрозу, можливо, є проявами дисплазії сполучної тканини.
Ключові слова: ротаційний підвивих атланта, верхньошийний відділ хребта, рентгенографія, діти.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 14

Л.Г. Розенфельд, М.М. Колотілов, Г.Т. Божко, Т.М. Бабкіна

Спосіб оцінки ефективності променевої терапії хворих на рак верхньощелепної пазухи

Мета роботи: Розробити спосіб оцінки васкуляризації та радіочутливості злоякісних пухлин верхньощелепної пазухи шляхом гістографічного аналізу нативної і рентгеноконтрастованої структури новоутворів на КТ-зображеннях.
Матеріали і методи: Результати КТ-досліджень 36 хворих віком 33-59 років із плоскоклітинним незроговілим раком T2N0M0 верхньощелепної пазухи. Опрацювання діагностичних КТ-зображень, отриманих до та після рентгеноконтрастування з використанням функції Evaluate ROI; аналіз не менше 3 томограм, виконаних у аксіальній площині, які проходять через максимальний діаметр пухлини; вибір відносно однорідної зони для аналізу в центрі пухлини; мануальні креслення зони інтересу квадратної форми площею 0,5 см2 ± 5 %>; виконання вимірювань мінімальної, середньоарифметичної і максимальної рентгенівської густини (Гмін Гса, Гмакс) не менше 3 разів; повторення попередніх етапів для аналізу томограм після рентгеноконтрастування.
Результати: Основна ознака пухлинного ураження на КТ-зображеннях — наявність у верхньощелепній пазусі м'якотканинного новоутвору з денситометричними характеристиками:
Гмін = (28,0 ± 0,3) од. Г; Гса = (45,0 ± 3,8) од. Г; Гмакс = (56,0 ± 0,4) од. Г.
Гіпоксична популяція клітин у різних субоб'ємах новоутрору визначає його радіорезистентність, гіпероксична — радіочутливість.
Висновки: Розроблено спосіб прогнозування радіочутливості раку верхньощелепної пазухи.
Ключові слова: рак, верхньощелепна пазуха, КТ, радіочутливість, гістографічний аналіз.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 20

Л.І. Сімонова, A.М. Коробов, Я.Е. Вікман, B.З. Гертман, Л.В. Білогурова, C.М. Пушкар, Г.В. Кулініч, В.П. Лаврик

Ультразвукове дослідження як метод оцінки стану шкіри пацієнток при фотомодифікації зони опромінювання під час променевої терапії хворих на рак грудної залози

Мета роботи: Вивчення можливостей ультразвукового дослідження (УЗД) для оцінки стану шкіри пацієнток при фотомодифікації зони опромінення під час променевої терапії (ПТ) у хворих на рак грудної залози (РГЗ).
Матеріали і методи: Було обстежено 40 пацієнток віком 35-65 років з діагнозом РГЗ ІІБ-ІІІА ст. при проведенні стандартного курсу післяопераційної ПТ. Хворих було розділено на 3 групи: контрольну — 25 пацієнток, які отримували тільки ПТ; першу основну — 7 хворих, які паралельно курсу ПТ отримували фототерапію червоним світлом (Яшах — 660 нм); другу основну — 8 пацієнток, які отримували фототерапію синім світлом (Яшах — 470 нм).
Оптичним випроміненням впливали на над-, підключичну і парастернальну зони і на зону післяопераційного рубця. Опромінювали також зони проекції кубітальних вен, тимуса, селезінки та печінки. Як оптичний генератор застосовували фотоматричний прилад «Барва-Флекс». Ультразвукове дослідження шкіри проводили на 3, 7, 15-ту та 30-ту добу на апараті Sonoline G 50 (Siemens) з датчиком 10 МГц.
Результати: У контрольній групі вже на 3-4-й день ПТ з'являлися ознаки променевих реакцій у вигляді еритеми та набряків. На ехограмах відзначали зменшення товщини шкіри та зниження ехогенності підшкірної жирової клітковини. Ці зміни зберігалися до 30-ї доби, що свідчить про стійке запалення. Наприкінці курсу ПТ на ехограмах видно неоднорідність тканин із осередками підвищеної ехогенності, що вказує на можливість розвитку фіброзних та рубцевих змін у майбутньому.
При фототерапії червоним світлом на ехограмах хворих відзначали помірні зміни, які зберігалися до 30-ї доби тільки у 4 пацієнток. При дії синього світла зміни шкіри та навколишніх тканин були мінімальними: незначне зниження ехогенності у зоні опромінення, деяка неоднорідність тканин. До 30-ї доби ці ознаки повністю зникали. Ділянок підвищеної ехогенності, які вказують на розвиток фіброзних змін, після фототерапії не зафіксовано.
Висновки: Дані УЗД про стан шкірних покривів у зоні радіаційного опромінення є достатньо інформативними та дозволяють візуалізувати пострадіаційні зміни шкіри. Встановлені ехографічні критерії, за якими можна визначити ступінь вираженості променевих ушкоджень шкіри та можливості прогнозу. На підставі даних ультрасонографії можна твердити, що фотомодифікація за допомогою світлодіодів червоного та синього кольору полегшує перебіг променевих реакцій шкіри, відсуває час їх появи та прискорює зникнення.
Ключові слова: фототерапія, світлодіоди, ультразвукове дослідження шкіри, рак грудної залози, променева терапія, променеві реакції шкіри.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 25

М.І. Спузяк, Г.А. Олійник, Т.Г. Григор'єва, З.Л. Гаврікова

Морфометричні і рентгеноостеоденситометричні показники стану коротких трубчастих кісток хворих із локальною холодовою травмою

Мета роботи: Дослідити морфометричні і рентгеноостеоденситометричні показники стану коротких трубчастих кісток і прилеглих до них тканин у хворих з локальною холодовою травмою (відмороженнями) в різні періоди перебігу холодового ушкодження.
Матеріали і методи: Морфометричні і денситометричні показники стану кісткової тканини коротких трубчастих кісток і прилеглих до них тканин вивчали у 79 хворих: 73 чоловіків і 6 жінок віком 19-73 роки, госпіталізованих у опікове відділення Харківської міської клінічної лікарні швидкої і невідкладної медичної допомоги. Дослідження проводили в дореактивному періоді перебігу локальної холодової травми і динаміці захворювання — в ранній реактивний і реактивний періоди. Серед обстеженихбуло 40 хворих з ураженнями верхніх і 39 — нижніх кінцівок. Контрольну групу становили 15 практично здорових осіб: 12 чоловіків і 3 жінки. Пацієнтам досліджували та проводили вимірювання середніх значень показників інтенсивності тіні (IT) (яскравості) кісткової тканини в найвужчих відділах фаланг пальців кистей і ступень.
Результати: Рентгеноостеоденситометричні зміни кісткової тканини коротких трубчастих кісток у вигляді зниження інтенсивності тіні (яскравості) виявлено у 61 (77,2 %) постраждалого з локальною холодовою травмою (відмороженнями), госпіталізованого в дореактивному періоді перебігу захворювання. Динамічне спостереження в ранньому реактивному і реактивному періоді виявило нормалізацію показників IT у 46 (75,4 %>) постраждалих з неускладненим перебігом, що свідчило про відновлення кровопостачання уражених сегментів на фоні проведеної консервативної терапії. Збереження низьких показників IT і особливо її зменшення свідчило про формування глибоких відморожень, що потребувало перегляду тактики лікування і впровадження методів активних хірургічних втручань — некротомій, некрофасціотомій.
Висновки: Локальні холодові ураження (відмороження) — динамічний процес. Своєчасне і адекватне консервативне і хірургічне лікування сприяє оборотності локальних ускладнень і запобігає формуванню глибоких відморожень. Визначення морфометричних і рентгеноостеоденситометричних показників стану коротких трубчастих кісток у різні періоди перебігу локальної холодової травми дає можливість вчасно впроваджувати методи активного хірургічного лікування.
Ключові слова: морфометрія, рентгеноостеоденситометрія, відмороження, активна хірургічна тактика.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 30

С.В. Хижняк, Л.І. Степанова, Л.В. Грубська, A.О. Прохорова, B.М. Войціцький

Вплив іонізивної радіації низької потужності поглинутої дози на ліпідний склад мітохондріальної мембрани ентероцитів тонкої кишки щурів

Мета роботи: Дослідження ліпідного складу внутрішньої мембрани мітохондрій (ВММ) ентероцитів тонкого кишечника щурів у різні терміни після разового (0,1 і 1,0 Гр) і хронічного (сумарна доза 1,0 Гр) впливу іонізивної радіації низької потужності поглинутої дози.
Матеріали і методи: Дослідження проведено на препаратах ВММ ентероцитів тонкої кишки щурів через 1, 12 і 24 год після рентгенівського опромінення тварин у поглинутих дозах 0,1 і 1,0 Гр (55 мГр/хв), а також після хронічного опромінення їх у сумарній поглинутій дозі 1,0 Гр (5 мкГр/хв). Проводили екстракцію мембранних ліпідів, визначали вміст холестеролу (ХС), загальних ліпідів і фосфоліпідів (ФЛ). Фосфоліпіди розділяли методом тонкошарової хроматографії, їх жирнокислотний склад визначали методом газорідинної хроматографії.
Результати: Виявлено особливості кількісних змін ліпідів мембран мітохондрій у динаміці після разового опромінення залежно від поглинутої дози опромінення (0,1 і 1,0 Гр). Іонізивне випромінення в дозі 0,1 Гр призводить до зниження вмісту ХС і збільшення індивідуальних ФЛ (з переважним вмістом ненасичених жирних кислот), а в дозі 1,0 Гр — кількісного збільшенняХС, окремих фракцій ФЛ (особливо мінорної компоненти і лізоформ ФЛ), перерозподілу жирних кислот ФЛ. Хронічне опромінення призводить до зниження кількості ХС у мембрані та перерозподілу вмісту фосфоліпідів: значного зниження основних (фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, кардіоліпіну), а також збільшення лізоформ і мінорної компоненти мембранних фосфоліпідів.
Висновки: Особливості перебудови ліпідної компоненти ВММ ентероцитів тонкого кишечника щурів характеризують специфіку ефектів іонізивного випромінення низької потужності для різних видів (рентгенівське і гамма-опромінення), умов (разове чи хронічне) і поглинутих доз опромінення.
Ключові слова: іонізивна радіація, поглинута доза, мембрана мітохондрій, ліпіди, фосфоліпіди, жирні кислоти.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 37

Р.Я. Абдуллаєв, Т.А. Дудник

Ультразвукова діагностика повних розривів ротаторної манжети плеча

Мета роботи: Вивчити ехографічні ознаки повних розривів ротаторної манжети плеча (РМП).
Матеріали і методи: Проведено аналіз результатів ультразвукових досліджень плечових суглобів 54 пацієнтів (32 чоловіків і 22 жінок) віком 20—73 роки, оперованих з приводу повного розриву РМП. Порівняльну групу склали 19 пацієнтів без будь- яких скарг на болі в плечовому суглобі і обмеження рухів у ньому. Крім того, враховували результати УЗД інтактного плечового суглоба обстежуваних пацієнтів. Усім хворим проводили МРТ і рентгенографію плечового суглоба.
Результати: Встановлено, що в 19 (35,2 %) пацієнтів давність травми склала до 6 місяців, а в 35 (64,8 %) — понад 6 місяців. Це вказує на те, що розрив РМП на фоні хронічного пошкодження зустрічається вірогідно частіше (р < 0,05), ніж за гострої травми. Відсутність візуалізації сухожилків у типовому місці з оголенням контуру голівки плечової кістки і приляганням до нього дельтоподібного м'яза було виявлено в 70 % випадків масивного розриву РМП. Переривчастість контурів сухожилків з візуалізацією їх розірваних кінців і співустя з субдельтоподібно-субакроміальною сумкою зареєстровано в 29 % випадків. При кольоровій допплерографії посилений кровотік у зоні пошкодження сухожилків відзначено в 24 % спостережень. Повні розриви РМП в 96 % випадків супроводжувалися випотом у субдельтоподібно-субакроміальну сумку, у 90 % випадків він мав неоднорідну структуруз гіперехогенними включеннями або гіперехогенними ділянками, а в 57 % випадків — підвищену васкуляризацію. У 11 % пацієнтів було зареєстровано відрив фрагментів хряща голівки плечової кістки. Випіт у синовіальній піхві сухожилка двоголового м'яза було виявлено в 77 %> випадків як непряму ознаку повних розривів РМП.
Висновки: Прямою ознакою повного розриву ротаторної манжети плеча є відсутність візуалізації сухожилків у типовому місці з оголенням контуру голівки плечової кістки і приляганням до нього дельтоподібного м'яза. Випіт у навколосуглобових сумках з неоднорідною структурою і посиленою пристінковою васкуляризацією — непряма ознака повного розриву. Випіт у синовіальній піхві сухожилка двоголового м'яза після травми плеча також збільшує ймовірність розриву РМП.
У діагностиці повного розриву РМП можливості МРТ і УЗД в середньому близькі, в окремо взятому випадку недоліки одного можуть компенсуватися використанням іншого методу, при цьому ультрасонографія — доступніший метод для моніторингу.
Ключові слова: ультразвукове дослідження, плечовий суглоб, ротаторна манжета плеча.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 42

Р.Я. Абдуллаєв, А.Я. Сенчук, Т.І. Тамм, О. В. Доленко, А.Ю. Щербаков

Порівняльна оцінка інформативності ультразвукового і лабораторного дослідження в діагностиці функціонального стану яєчників і ендометрія

Мета роботи: Вивчити в порівнянні інформативність гормонального і ультразвукового дослідження в оцінці ефективності овуляції і якості циклічних перетворень ендометрія в секреторній фазі.
Матеріали і методи: Порівнювали результати гормонального і ультразвукового дослідження жінок (віком 21-35 років) 23 — з ановуляцією і 25 фертильних — з овуляцією. У 11-14-й дні циклу визначали рівень фолікулостимулювального і лютеїнізувального гормонів (ФСГ і ЛГ) і естрадіолу (Е2), а в 21-23-й дні — прогестерону та проводили трансвагінальне ультразвукове дослідження (ТВ УЗД).
Результати: У всіх 25 здорових фертильных жінок на 11-й день циклу візуалізувався домінантний фолікул, яйценосний горбок, як провісник овуляції, реєструвався у 22 (88,0 ± 6,6 %), а при ановуляції — у 6 (26,1 ± 9,4 %, p < 0,001) жінок. Пікова швидкість (Vs) систоли кровотоку на стінках фолікула була 21,8 ± 2,4 і 12,6 ± 1,8 см/с, індекс резистентності (IR) — 0,52 ± 0,03 і 0,43 ± 0,02 відповідно (p < 0,001 і p < 0,05).Концентрація ЛГ, ФСГ і Е2 на 11—14-й дні циклу в групах жінок з ановуляцією і овуляцією відрізнялася невірогідно (p > 0,05) — 46,7 ± 14,2 і 89,4 ± 18,3 МОд./л, 6,4 ± 2,3 і 14,7 ± 3,8 МОд./л, 0,31 ± 0,07 нмоль/л і 0,53 ± 0,09 нмоль/л відповідно. Середня величина прогестерону при лютеїнізації неовульованого фолікула (ЛНФ) склала 18,3 ± 4,5 нмоль/л, у фертильних жінок — 36,3 ± 8,9 нмоль/л (p > 0,05) відповідно. При цьому ТВ УЗД виявила вірогідну (p < 0,01) відмінність між товщиною М-еха у фертильних жінок і осіб з ЛНФ (13,2 ± 1,3 і 8,1 ± 1,1 мм відповідно). У спіральних артеріях фертильних жінок Vs складала 9,1 ± 0,6 см/с, а при ЛНФ — 6,8 ± 0,7 см/с (p < 0,05), а IR — 0,49 ± 0,02 і 0,58 ± 0,03 (p < 0,05) відповідно.
Висновки: Великий розкид нормативних значень гормонів репродуктивної системи утруднює інтерпретацію отриманих даних; ТВ УЗД є доступним і інформативним методом оцінки відповідності функціонального стану яєчника і ендометрія фазі даного менструального циклу.
Ключові слова: репродуктивна система, гормональне й ультразвукове дослідження, яєчник і ендометрій.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 48

Н.І. Афанасьєва, О.В. Мужичук, О.А. Радченко

Морфологічні показання до проведення радіойодотерапії тироїдної мікрокарциноми

Мета роботи: Визначити показання до радіойодотерапії з урахуванням морфологічних ознак агресії тироїдного мікрораку.
Матеріали та методи: Морфологічні властивості тироїдної мікрокарциноми були вивчені у мікропрепаратах видаленої щитоподібної залози (ЩЗ) з пухлиною, які отримані від 104 пацієнтів. Дані порівнювали з результатами в 67 хворих з карциномою розміром Т1 (1,1-2,0 см), які склали групу контролю. Гістологічні дослідження проведені за рутинною методикою, що застосовується в усіх лікувальних установах і придатна для визначення морфологічного варіанту пухлини ЩЗ та аналізу морфологічних особливостей її росту. Для визначення морфологічної характеристики мікрокарциноми і тироїдних диференційованих пухлин більшого розміру (група контролю) при дослідженні гістологічних препаратів та аналізі опису видаленого макропрепарату ЩЗ з пухлиною визначали її морфологічний варіант, вивчали частість інвазії пухлиною її капсули та капсули ЩЗ, наявність мультицентрич-ного росту, внутріорганних метастазів, білатеральності ураження, метастазів у лімфовузлах, виділяли склерозивну форму пухлини. Окремо визначали стан фонової тироїдної паренхіми, на якому виникла злоякісна пухлина.
Статистична обробка отриманих даних проведена з використанням методів варіаційної статистики з обчисленням середніх величин для відсотків (Р) і стандартної квадратичної похибки середнього значення (р). Для оцінки вірогідності спостережуваних змін використовували t-критерій Стьюдента. За вірогідну приймали різницю середніх значень при р < 0,05. Статистичні розрахунки виконували за допомогою програмного забезпечення Microsoft Office Excel.
Результати: Встановлено, що за характером морфологічних ознак пухлинної агресії мікрокарциноми практично не поступаються раку розміром до 2,0 см, а за деякими ознакам, наприклад, мультифокальністю ураження, інвазією в паренхіму ЩЗ, навіть «випереджають» пухлини більших розмірів. Разом з тим інвазивний рак за мікрокарциноми зустрічається вірогідно рідше, так само як і метастатичне ураження лімфовузлів шиї.
Висновки: Вважаємо за доцільне призначати радіойодотерапію з індивідуальним урахуванням особливостей кожного клінічного випадку тироїдної мікрокарциноми, зважаючи на вік хворих, морфологічний варіант пухлини, наявність інвазивної форми мікрораку з мультицентричним, білатеральним поширенням, внутріорганними метастазами, з інвазією в паренхіму, капсулу ЩЗ та при її позаорганному розповсюдженні.
Ключові слова: тироїдна мікрокарцинома, радіойодотерапія.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 54

B.Г. Кнігавко, C.Ю. Протасеня, H.О. Гордієнко, I.В. Шуба

Математичне моделювання процесів, що визначають залежність виживаності опромінених клітин пухлини від ступеня їх оксигенації

Мета роботи: Моделювання залежності радіочутливості клітин від ступеня їх оксигенації з метою розрахунку виживаності клітин пухлин в їх різних шарах, що відрізняються ступенем оксигенації.
Матеріали та методи: Методи математичного моделювання.
Результати: Побудовано математичні моделі та отримано аналітичні вирази для розрахунку залежності виживаності опромінених рентгенівським або гамма-випроміненням клітин пухлини від концентрації кисню в навколоклітинному середовищі та від дози випромінення. Ці моделі ґрунтуються на сучасних уявленнях і гіпотезах, про механізми репарації радіаційних ушкоджень та процеси, що реалізують кисневий ефект, за критерієм виживаності еукаріотичних клітин.
Висновки: Встановлено залежність від концентрації кисню в навколоклітинному середовищі величин, що визначають імовірність утворення двониткових розривів ДНК та ймовірність репарації цих ушкоджень.
Ключові слова: математичне моделювання, злоякісна пухлина, виживаність опромінених клітин, дозові залежності, кисневий ефект.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 59

Н.О. Мазник, Т.С. Сипко, В.А. Вінніков

Цитогенетичні ефекти в лімфоцитах людини при гамма-опроміненні in vitro в діапазоні високих доз

Мета роботи: Встановити особливості формування картини цитогенетичних пошкоджень та її варіабельність у лімфоцитах крові людини при дії гамма-випромінення in vitro в діапазоні високих доз — до 20 Гр.
Матеріали і методи: Цільну периферичну кров людини піддавали дії гамма-випромінення 60Со in vitro в дозах 2, 4, 6, 8, 10, 16 і 20 Гр при потужності дози 1 Гр/хв. На експериментальних точках 2, 4 і 6 Гр використовували кров 2—3 донорів, з відповідним неопроміненим контролем від кожної особи. Лімфоцити культивували за стандартною методикою. При цитогенетичному аналізі препаратів, забарвлених флуоресцентним-плюс-Гімза методом, визначали всі види аберації хромосом у нормоплоїдних метафазах гарантовано першого мітозу. При статистичному опрацюванні даних оцінювали середню частоту різних видів аберацій; розподіл аберацій по клітинах характеризували за відношенням дисперсії до середнього та u-тестом Папворта. Порівняння середніх значень цитогенетичних показників проводили за t-критерієм Стьюдента для незв'язаних явищ.
Результати: В опромінених лімфоцитах відбувалося дозозалежне зростання частоти аберацій хромосом, переважно за рахунок пошкоджень хромосомного типу. Частота дицентриків із супутнім фрагментом вірогідно підвищувалася при зростанні поглиненої дози на кожні 2 Гр в діапазоні від 0 до 10 Гр, і так само — в інтервалах 10-16 і 16-20 Гр. Крім того, відбувалося помірне, але вірогідне зростання частоти хроматидних пошкоджень, внесок яких до сумарного рівня аберацій становив 2-6 % на всіх дозових точках.
Розподіл аберацій хромосомного типу по клітинах на всіх точках був близьким до Пуассонівського, з тенденцією до недодисперсності (зокрема — для дицентриків) в інтервалі доз 6-16 Гр. Варіабельність виходу цитогенетичних пошкоджень в клітинах різних донорів у контролі та на точках 2, 4 і 6 Гр виявилася помірною; найменші міжіндивідуальні розбіжності визначалися за частотою дицентриків із супутнім фрагментом.
Після опромінення в дозі 20 Гр усі метафази були переобтяжені хромосомними пошкодженнями — від 13 до 67 аберацій в одній клітині, що ускладнило їх аналіз. Внаслідок цього виникали розбіжності в оцінках різних операторів щодо частоти хроматидних аберацій (50-113 на 100 клітин), дещо менші — для вільних ацентриків (1000-1148 на 100 клітин). Натомість оцінки виходу дицентриків виявилися дуже близькими (1442-1450 на 100 клітин).
Висновки: Вперше для Європи і США в умовах експерименту in vitro були встановлені особливості картини цитогенетичних ефектів у лімфоцитах крові людини при дії гамма-випромінення в діапазоні високих доз — до 20 Гр. Міждонорська варіабельність та розбіжність оцінки різними операторами для радіаційної індукції дицентриків виявилися помірними, а саме такими, що перекривалися дисперсією, пов'язаною зі стохастичною природою показника. Це вказує на правомочність широкого використання кривих доза-ефект in vitro для хромосомної дозиметрії, і отримані дані вможливлюють побудову такої емпіричної калібрувальної кривої з охопленням широкого діапазону клінічно-значущих радіаційних доз.
Ключові слова: аберації хромосом, дицентрики, культура лімфоцитів, опромінення у високих дозах.

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 69

ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

Т.П. Якимова, Л.Я. Васильєв

Випадок первинно-множинних злоякісних пухлин чотирьох локалізацій

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 73

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

О.М. Сухіна, В.П. Старенький, A.В. Свинаренко, B.С. Сухін, А.І. Грановська

Доцільність хеморадіотерапії при лікуванні раку шийки матки

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 79


І.О. Крамний, І.О. Вороньжев, Р.Ю. Чурилін

Клініко-рентгенологічна характеристика сучасного перебігу гострих пневмоній
Повідомлення 2. Позалікарняна пневмонія

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 85

І.А. Громакова, П.П. Сорочан, H.Е. Прохач, О.М. Сухіна, I.М. Пономарьов, О.В. Кузьменко

Транскрипційний фактор NF-КВ як мета для подолання радіорезистентності пухлини

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 90

О.К. Кононенко, Г.В. Кулініч, Л.Л. Стадник

РАДІООНКОЛОГІЯ В РЕГІОНАХ

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 100

З ІСТОРІЇ РАДІОЛОГІЇ

Є.Г. Русанова, К.В. Русанов

С. П. Григор'єв у контексті становлення рентгенології

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 108

М.М. Ткаченко, Т.В. Топчій

З плеяди перших: професор Євген Фердинандович Вебер

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 113

ЮВІЛЕЇ

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 115

ІНФОРМАЦІЇ

У Проблемній комісії МОЗ та НАМН України «Медична радіологія»

Повний текст

 

2011, том XIX, випуск 1, сторінка 117

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ АВТОРІВ

Повний текст