УРЖ 2013, том XXI, випуск 1
ЗМІСТ
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 5
ПРАКТИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО
І.М. Пилипенко, М.І. Пилипенко
ПРАКТИЧНЕ РАДІАЦІЙНЕ ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО МУЛЯЖНІ РОБОТИ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ
Міжнародна Агенція з атомної енергії. Відень, 1999
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 19
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
О.М. Тарасенко, Л.В. Мирончук
Променева діагностика наслідків травм хребта та спинного мозку у практиці медико-соціальної експертизи
Мета роботи: Визначення ефективності методик променевої діагностики порушень у пацієнтів з наслідками травм хребта та спинного мозку.
Матеріали і методи: В основі роботи лежить спостереження 43 хворих з наслідками травм хребта та спинного мозку, які перебували на обстеженні в неврологічному та травматологічному відділеннях ДУ «Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МО3 України» в 2011-2012 рр.
Результати: Хворим виконували спондилограми (100 %) ураженої частини хребта, у 34 (79 %) випадках проведено мультиспіральну комп'ютерну томографію (МСКТ), а в 24 (55 %) — ще й магнітнорезонансну томографію (МРТ). Спон-дилографія дозволяла виявляти травматичні кісткові зміни у хворих з наслідками травм хребта та спинного мозку. При підозрі на вторинні зміщення відламків у напрямку спинномозкового каналу проводили МСКТ; МРТ застосовували для уточнення рівня нейрокомпресійного синдрому.
Висновки: Методами вибору при оцінці в хворих наслідків травм хребта і спинного мозку залишаються: спондилографія — при аналізі змін і нестабільності хребта; МСКТ — при аналізі вторинних змін кісткової системи; МРТ — при вивченні вторинних змін нервової системи і паравертебральних м'яких тканин.
Ключові слова: променева діагностика, травма, інформативність.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 22
О.П. Шармазанова, М.I. Спузяк, О. В. Волковська, I.М. Козирев
Рентгенологічне стадіювання деформівного спондилоартрозу поперекового відділу хребта
Мета роботи: Встановити рентгенологічні критерії ступеня вираженості деформівного спондилоартрозу поперекового відділу хребта.
Матеріали і методи: Проведено клініко-рентгенологічне дослідження 227 хворих віком 18-82 роки з вертебралгія-ми, корінцевими неврологічними симптомами, порушенням ходи. Всім їм виконували оглядові рентгенограми, при необхідності — прицільні, 3/4 та функціональні. 64 пацієнтам проведено мультиспіральну комп'ютерну томографію поперекового відділу хребта. Всього проаналізовано стан 908 його хребетно-рухових сегментів.
Результати: Рентгенологічні ознаки деформівного спондилоартрозу виявлено в 27,8 % пацієнтів молодого віку (до 35 років), 52,4 % — віком 36-48 років, в 76,2 % — віком 49-60 років і в 89,6 % старших 60 років. Всього було встановлено ураження 619 сегментів (68,2 %), найчастіше спондилоартроз було діагностовано в дуговідросткових суглобах сегментів L4-L5 (32,8 %), L6-S1 (30,2 %)(p < 0,05), рідше — в сегментах L3-L4 (22,8 %) і L2-L3 (14,2 %). На підставі проведеного дослідження виділено рентгенологічні ознаки чотирьох стадій вираженості деформівного спондилоартрозу.
Висновки: Стадіювання деформівного спондилоартрозу дає повнішу інформацію для визначення прогресування дистрофічного процесу міжхребцевих суглобів поперекового відділу хребта, що слід враховувати при динамічному спостереженні хворих, а також при проведенні медико-соціальної експертизи таких пацієнтів.
Ключові слова: деформівний спондилоартроз, дуговідросткові суглоби, рентгенографія.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 28
С.Г. Мазур, М.Р. Костюк, I.М. Дикан
Оцінка ефективності оперативних утручань при стенотичних ураженнях сонних артерій за допомогою методу ультразвукового дуплексного сканування
Мета роботи: Динамічна оцінка змін прохідності сонних артерій та показників церебральної гемодинаміки за допомогою методу ультразвукового дуплексного сканування після оперативної корекції стенозів сонних артерій високого ступеня.
Матеріали і методи: Обстежено 62 хворих віком 43-84 роки із стенозами сонних артерій високого ступеня, яким у 2003-2011 роках було виконано операцію каротидної ангіопластики і стентування (КАС), 5 з них — у поєднанні з каротидною ендартеректомією (КЕА). За встановленим протоколом УЗД виконували за 1 тиждень перед операцією, протягом першого тижня після КАС і ще через 6-8 міс.
Характер атеросклеротичного ураження, ступінь вираженості стенозу вивчали за допомогою ультразвукового дуплексного сканування та церебральної ангіографії; визначали лінійні та об'ємні швидкості кровотоку, обчислювали величину показника загального церебрального об'ємного кровотоку, каротидно-каротидний індекс.
Результати: У хворих з оклюзійно-стенотичними ураженнями сонних артерій, які потребують хірургічної корекції, визначаються значні порушення гемодинамічних показників (поява стенотичного кровотоку, зростання величини каротидно-каротидного індексу). Оперативні методи лікування (КАС, при необхідності — у поєднанні з КЕА) поліпшують ге-модинамічні показники після операції: відновлюють прохідність артерії в ділянці ураження, усувають стенотичне прискорення кровотоку, нормалізують величину каротидно-каротидного індексу.
Ультразвуковому дуплексному скануванню властива висока точність та інформативність у діагностиці стенотичних уражень сонних артерій, оцінці стану стенту та прохідності внутрішньої сонної артерії (ВСА) після операції, що відображає ефективність оперативного втручання. У хворих з поєднаним стенотичним ураженням обох ВСА (стеноз високого ступеня + оклюзія контралатеральної ВСА) після корекції стенозу відбувається характерна позитивна динаміка змін кровотоку в каротидних і вертебробазилярному басейнах.
Висновки: Хворим з оклюзійно-стенотичними ураженнями сонних артерій, які потребують хірургічної корекції, властиві значні порушення гемодинамічних показників. Оперативні методи лікування поліпшують їх, усуваючи стенотич-не прискорення кровотоку та нормалізуючи величину каротидно-каротидного індексу.
У хворих з оклюзійним ураженням контралатеральної ВСА після корекції стенозу високого ступеня ВСА відбувається характерна позитивна динаміка кровотоку в каротидних і вертебробазилярному басейнах, яка відбиває компенсаційно-адаптаційні механізми авторегуляції мозкового кровотоку.
Ключові слова: стенотичні ураження артерій, УЗ-сканування, оперативні втручання.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 36
Н.Е. Прохач
Вплив супровідної імунокоригувальної терапії на якість життя хворих на рак грудної залози при проведенні післяопераційного променевого лікування
Мета роботи: Дослідження впливу супровідної імунотерапії на показники якості життя (ЯЖ) хворих на рак грудної залози (РГЗ) з різними профілями цитокінів при проведенні післяопераційної променевої терапії (ПТ).
Матеріали і методи: Обстежено 30 хворих на РГЗ на 3 етапах комбінованого лікування. Для оцінки рівня ЯЖ використовували опитувальник SF-36. Вміст цитокінів (ІЛ-2, ІЛ-6, ІЛ-10 та ФНП-a ) у сироватці визначали з використанням наборів реагентів для імуноферментного аналізу (Росія, «Вектор-Бест»). Отримані результати статистично обробляли з використанням пакета програм БІОСТАТ (версія 4.03).
Результати: За варіантами профілів цитокінів виділено дві групи хворих. До 1-ї групи увійшли хворі, в сироватці крові яких були більш високі рівні антизапального цитокіну, до 2-ї групи — хворі, у цитокіновому профілі яких превалювали прозапальні цитокіни. В обох групах проаналізовано показники ЯЖ на етапах протипухлинного лікування. Після хірургічного лікування пацієнток кожної групи розподілили на контрольну та основну підгрупи. Хворі контрольних підгруп після операції отримували курс ПТ, а основних підгруп — курс ПТ й супровідне імунокоригувальне лікування. Порівняння показників ЯЖ у пацієнток після ПТ виявило найбільш сприятливий ефект у підгрупі хворих зі збільшеним рівнем прозапальних цитокінів.
Висновки: Супровідне імунокоригувальне лікування галавітом та мелатоніном найдоцільніше застосовувати хворим на РГЗ, у цитокіновому профілі яких превалюють прозапальні цитокіни.
Ключові слова: рак грудної залози, променева терапія, імунокоригувальна терапія, цитокіновий профіль, якість життя.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 41
В.М. Пасюга, Є.М. Мамотюк, В.А. Гусакова
Протипроменева дія соку «Гавайський Ноні» при локальному опроміненні ротової порожнини щурів
Мета роботи: Представити результати морфометричного дослідження особливостей розвитку радіаційних уражень локально опроміненої слизової оболонки щоки щурів, підданих процесу місцевого зрошення ротової порожнини соком «Га-вайський Ноні».
Матеріали і методи: У роботі використовували радіаційну модель ікс-опромінення правої щоки 20 безпородних білих щурів масою 200 г у дозі 20,0 Гр за допомогою апарата РУМ-17м. Мікроскопічно вивчали ділянки тканин слизової рота, що вистилає внутрішню поверхню правої щоки щурів, інтактних (біологічний контроль — БК), опромінених (5 шт.) та опромінених щурів (5 шт.), яким щодня зрошували порожнину рота 0,5 мл соку «Гавайський Ноні» за 2 доби до і 10 діб після опромінення. Стан слизової оболонки щоки усіх тварин вивчали на 5-ту і 15-ту добу після опромінення. Визначали такі морфометричні показники: відносна площина зроговілого та клітинного шарів; коефіцієнт ерозії епітелію слизової оболонки щоки за допомогою програми InkScape 0.48.0:r9654 for Linux Ubuntu 10.10.
Результати: У слизовій оболонці внутрішньої поверхні щоки щурів на 5-ту добу після ікс-опромінення спостерігали стоншення клітинного шару. Клітини зернистого шару загинули, клітини шипуватого та базального шарів поліморфні. Зроговілий шар майже відсутній. На 15-ту добу спостерігалося часткове відновлення клітинного та зроговілого шарів. Спостерігали значне розростання клітинного шару, його подовжені вирости проникали глибоко до м'язових волокон. У щурів, яким після локального ікс-опромінення зрошували ротову порожнину соком Ноні, на 5-ту добу спостерігали стоншення клітинного та зроговілого шарів. Клітини зернистого шару загинули, клітини шипуватого та базального шарів були більш морфологічно повноцінними, ніж у щурів після ікс-опромінення. На 15-ту добу після ікс-опромінення та застосування соку Ноні слизова оболонка мала нормальну структуру.
Висновки: Місцеве зовнішнє використання соку «Гавайський Ноні» є досить ефективним протипроменевим засобом. Використання соку викликає зменшення проявів радіаційного пошкодження слизової оболонки ротової порожнини. Показано застосування зовнішнього використання соку, що розширює можливості профілактики та лікування поверхневих локальних радіаційних уражень.
Ключові слова: радіаційне ураження, слизова оболонка, сік «Гавайський Ноні», зовнішнє використання протипроменевого засобу.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 48
Н.Є. Узленкова, Г.С. Григор’єва, Н.Ф. Конахович
Оцінка антиоксидантних властивостей препарату «Есмін» при загальному зовнішньому ікс-опроміненні хворих
Мета роботи: Оцінка антиоксидантних властивостей препарату «Есмін» за умов одноразового впливу на організм загального зовнішнього ікс-опромінення у мінімально летальній та сублетальній дозах.
Матеріали і методи: Досліди проводили на 182 білих щурах-самцях з масою тіла 160—180 г. Одноразове загальне ікс-опромінення тварин виконували на установці РУМ-17 у стандартних технічних умовах. Дослідження здійснювали на 3, 7, 14-ту добу та 30, 90 і 180-ту добу після опромінювання. Есмін уводили per os у дозах 75 мг/кг і 25 мг/кг відповідно до розробленої схеми. Стан окисного гомеостазу оцінювали за допомогою визначення тіобарбітуровокислотно-активних продуктів (ТБК-АП), активності основних антиоксидантних ферментів: супероксиддисмутази (Cu/ZnCOД) (1.15.1.1.), ката-лази (КТ) (1.11.1.6.), глутатіонпероксидази (SeГПО) (1.11.1.9) і вмісту глутатіону (ГSH) у крові й органах щурів. Отримані дані обробляли статистично з використанням пакета програм Biostatistics v.4.03 для Wrndows.
Результати: Встановлено виражені антиоксидантні властивості препарату «Есмін» за нормалізацією показника вмісту ТБК-АП, запобіганням виснаженню активності Cu/ZnCOД, КТ і SeГПO та збереженням ендогенного ГSH у крові, легенях і шкірі щурів у ранні й віддалені терміни після загального зовнішнього ікс-опромінення у дозах 4,0 і 6,2 Гр.
Встановлено ефективність застосування препарату «Есмін» з метою запобігти розвитку пролонгованого окиснюваль-ного стресу та для нормалізації порушення окисного гомеостазу, що відбувається під час гострого радіаційного впливу.
Висновки: Препарат «Есмін» виявляє виражені антиоксидантні властивості при загальному зовнішньому ікс-опромі-ненні у дозах 4,0 і 6,2 Гр.
Ключові слова: загальне зовнішнє ікс-опромінення, окисний гомеостаз, препарат «Есмін», антиоксидантні властивості.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 56
О.П. Лукашова
Дія іонізувальної радіації та препарату «Етопозид» на процеси апоптозу та ультраструктуру клітин карциноми Герена
Мета роботи: Електронномікроскопічне дослідження окремої та поєднаної дії опромінення та хемопрепарату «Етопозид» на ультраструктуру клітин карциноми Герена та розвиток апоптозу у ранні терміни.
Матеріали і методи: За допомогою стандартних методів електронної мікроскопії досліджена ультраструктура клітин карциноми Герена після локального рентгенівського опромінення пухлини у дозі 5 Гр, введения хемопрепарату «Етопозид» у дозі 8 мг/кг та поєднаного застосування хемо- та радіаційного факторів (опромінення у дозі 5 Гр через 18 годин після введення етопозиду). Дослідження проводили через 3, 6 та 24 год. За контроль правили інтактні пухлини.
Результати: Встановлено, що опромінення пухлини через 3 год призводить до з'явлення клітин у стані апоптичної загибелі. Характерним для їх ультраструктури є ядро, хроматин у якому збирається темними масами вздовж ядерної мембрани, тоді як у каріоплазмі виявляється гранулярна білкова субстанція, представлена, очевидно, ферментами нуклеїнового обміну. Цитоплазма утворює фестончасті вирости та апоптозні тільця, а її органели мають помітно порушену структуру. Через 6 год процеси апоптозу вщухають, а на 1-шу добу пухлинні клітини (ПК) у цьому стані не виявляються. При дії етопозиду апоптична загибель ПК виражена слабко і вже через 6 год не спостерігається. Значно більший ефект викликає поєднане застосування хемо- та променевого факторів. При цьому індекс апоптозу вірогідно зростає в усі терміни дослідження з максимумом на 6 год, причому спостерігаються різні етапи його розвитку: від тих ПК, у яких цитоплазма має майже нормальну структуру, до тих, де вона фрагментується, або відбувається загибель клітин. Процеси апоптозу починають завершуватися на 1-шу добу.
Встановлено, що введення етопозиду гальмує процеси поділу, особливо через добу після застосування, що узгоджується з основним механізмом його дії. Зниження мітотичної активності спостерігається і в усі терміни після хемопроменевої дії.
Висновки: Радіація та етопозид, застосовані окремо, є слабкими індукторами апоптозу в карциномі Герена. Етопозид, уведений за 18 год до дії радіації, створює умови для значної стимуляції процесів апоптозу у ранні терміни після опромінення з вираженим максимумом на 6 год. Етопозид гальмує мітотичну активність клітин карциноми Герена, що проявляється через одну добу як при окремому застосуванні, так і в комбінації з опроміненням і супроводжується зростанням кількості ПК невеликого розміру. Характерним для дії радіації на ультраструктуру клітин карциноми Герена є з'явлення дво- та багатоядерних клітин, а також клітин з мікроядрами.
Ключові слова: радіація, етопозид, пухлина Герена, ультраструктура, апоптоз.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 64
Т.В. Сегеда, Н.А. Мітряєва, Т.С. Бакай, Л.В. Гребіник, Н.А. Бабенко
Вплив поєднаної дії іонізувального випромінення та етопозиду на сфінгомієліновий цикл у сироватці крові щурів-пухлиноносіїв
Мета роботи: Вивчення впливу поєднаної дії іонізувального випромінення й етопозиду на сфінгомієліновий цикл (активність кислої Zn2+-залежної сфінгомієлінази, цераміду та сфінгомієліну) у сироватці крові щурів з перещепленою карциномою Герена.
Матеріали і методи: Експерименти було проведено на щурах популяції Вістар масою тіла 160—180 г з підшкірно перещепленою карциномою Герена. Зону росту пухлини опромінювали на апаратах РУМ 17 (рентгенівське випромінення) і Clinac 600 С (високоенергетичне фотонне випромінення) фракціоновано з інтервалом між сеансами 24 години, поглинута доза на фракцію 5 Гр, сумарна поглинута доза на зону росту новоутвору — 10 Гр.
Протипухлинний препарат етопозид («Тева») вводили внутріочеревинно за 24 год до першого сеансу опромінення у дозі 8 мг/кг маси тіла тварин. Декапітацію проводили за 24 години після останнього сеансу опромінення. Для визначення активності ферменту як субстрат використовували [холін-метил -14С] сфінгомієлін (1924 МБк/ммоль (PerkinElmer, USA). Ліпіди з сироватки крові екстрагували методом Фолча. З метою ідентифікації ліпідів використовували стандарти цера-міду та сфінгомієліну (Sigma). Радіоактивність зразків вимірювали на лічильнику БЕТА-1 («Медприлад», Київ). Статистичний аналіз даних проводили при використанні непараметричних методів для малих вибірок і критерію Вілкоксона-Манна-Уїтні.
Результати: Показано, що етопозид вірогідно підвищує активність сфінгомієлінового циклу в сироватці крові порівняно з контролем. При дії окремо самого опромінення активність сфінгомієлінового циклу не змінюється. Встановлено, що при поєднаній дії рентгенівського або високоенергетичного фотонного випромінення й етопозиду активність кислої Zn2+-залежної сфінгомієлінази зростає на 81 та 96 % відповідно, при цьому рівень проапоптозного цераміду підвищується в 4,4 і в 4,7 разу, а рівень антиапоптозного сфінгомієліну знижується в 2,6 та 2,5 разу відповідно порівняно з контролем.
Висновки:. Поєднана дія радіації та етопозиду зумовлює посилення активності кислої Zn2+-залежної сфінгомієлінази, внаслідок чого проапоптозний ліпід церамід накопичується в складі ліпопротеїдів сироватки крові щурів-пухлино-носіїв, що може індукувати загибель клітин мікроваскулярного ендотелію і, таким чином, сприяє регресії пухлин.
Ключові слова: пухлина Герена, церамід, сфінгомієлін, кисла Zn2+-залежна сфінгомієліназа, етопозид, іонізувальне випромінення, апоптоз.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 69
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Т. С. Бакай, Т. В. Сегеда, Н.А. Мітряєва, Л.В. Гребіник, В.П. Старенький
Ферменти сфiнголiпiдного метаболізму як мішені протиракової терапії
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 74
ДАЙДЖЕСТ
А.В. Свинаренко
Лікування метастазів у головний мозок: акцент на системному підході
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 78
З ІСТОРІЇ РАДІОЛОГІЇ
Є.Г. Русанова, К. В. Русанов
Харківські сучасники С. П. Григор'єва — соратники, конкуренти, учні
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 92
ПАМ'ЯТІ
М.І. Пилипенко, Н.О. Артамонова
До 120-ліття Г.О. Хармандар'яна
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 94
НОВІ КНИГИ
Батлук В.А.
Радіаційна екологія: навчальний посібник К.: Знання, 2009. - 309 с.
Абдуллаев Р.Я., Головко Т.С., Лаврик Г.В. и др.
Ультразвуковая диагностика опухолей абдоминальных органов Харьков: Нове слово, 2012. - 173 с.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 95
НОВІ КНИГИ
Д.А. Алиев, Р.Я. Абдуллаев
Ультрасонография в онкологии
Харьков: Нове слово, 2012. -288 с.
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 96
КНИГИ ВИДАВНИЦТВА THIEME 2013 РОКУ
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 107
ЮВІЛЕЙ
Дмитро Сергійович Мечев
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 109
ЮВІЛЕЙ
Леонід Давидович Лінденбратен
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 112
ІНФОРМАЦІЯ
Інформація про роботу Проблемної комісії «Медична радіологія» МОЗ та НАМН України в 2012 році
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 118
VI з'їзд Українського товариства радіаційних онкологів з міжнародною участю
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 119
IV МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ФОРУМ
2013, том XXI, випуск 1, сторінка 120
Інформація для авторів
Соцмережі
Новини та події
Український Радіологічний та онкологічний Журнал
Інститут є засновником і видавцем "Українського радіологічного та онкологічного журналу":
Фотоархів
С.П. Григор’єв